камінь —
I [кам'ін'] -меин'у, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і (маса, матеріал) II [кам'ін'] -меин'а, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і (окремий уламок)
Орфоепічний словник української мови
камінь —
Камень — ston — Stein – тверда г.п. чи мінерал у вигляді суцільної маси або окремих шматків. Брила, грудка г.п. Термін К. є складовою частиною других (зайвих) назв ряду мінералів, або сумішей і зростків мінералів, а також торгових...
Гірничий енциклопедичний словник
камінь —
ч. 1》 род. -меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді. 2》 род. -меня. Окремий шматок, брила такої гірської породи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
камінь —
ка́мінь 1. камінь ◊ люби́ти як пес ка́мінь = пес 2. коштовний камінь (м, ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
камінь —
Він на тебе каменем, а ти на нього хлібом. Наука христіянської церкви відплачуватись добром за зло. І малий камінець робить синець. І мала прикрість дошкулює. Камінь, що його залізо не зрушить, корінь дерева порушить.
Приповідки або українсько-народня філософія
камінь —
(важки́й) ка́мінь да́вить ду́шу (се́рце) кому. Хтось перебуває в гнітючому настрої, дуже страждає, переживає і т. ін.; кому-небудь дуже важко. Вона нічого і не спитала у доньки. Важкий камінь давив їй душу (Я. Баш). ка́мінь на се́рце да́вить.
Фразеологічний словник української мови
камінь —
Ка́мінь, ка́меня (одного) і ка́меню (будівельн. матеріялу), ка́меневі, ка́менем, на ка́мені
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
камінь —
КА́МІНЬ, ч. 1. род. меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді. Дивлюся: Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем (Шевч.
Словник української мови в 11 томах