канонік

Член ради (капітула) при католицькому чи уніатському єпископі, священослужитель кафедрального собору

Значення в інших словниках

1. канонік — Кано́нік: — вищий духовний чин, радник консисторії [VI...  Словник з творів Івана Франка
2. канонік — кано́нік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. канонік — -а, ч. Католицький соборний священик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. канонік — Надсвященик  Словник чужослів Павло Штепа
5. канонік — канонік вул. канарок, який не співає (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. канонік — кано́нік (лат. canonicus, від грец. κανών – правило) в католицькій і англіканській церквах – член капітулу.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. канонік — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови
8. канонік — Кано́нік, -ка; -ніки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. канонік — КАНО́НІК, а, ч. Католицький соборний священик. Батько наняв для них [синів] у одного латинського каноніка дві комнатки [кімнатки], осібну для кождого (Фр.  Словник української мови в 11 томах