рушання —
руша́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
рушання —
-я, с. Дія за знач. рушати і рушатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рушання —
РУША́ННЯ, я, с. Дія за знач. руша́ти і руша́тися. У головній передачі зношуються зубці шестерень, що викликає шум при русі автомобіля та поштовхи при рушанні з місця (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
рушання —
РУША́ННЯ, я, с. Дія за знач. руша́ти і руша́тися. У головній передачі зношуються зубці шестерень, що викликає шум при русі автомобіля та поштовхи при рушанні з місця (Автомоб., 1957, 165).
Словник української мови в 11 томах
рушання —
Руша́ння, -ня с. Движеніе съ мѣста.
Словник української мови Грінченка