із —
із прийменник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
із —
див. з II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
із —
Із, прийм. = з; із вимовляємо та пишемо звичайно між двома приголосними, а часом і на початку речення, коли дальше слово починається з приголосного: Го́род із стома́ церква́ми (Шевч.). Із сла́вного Запоро́жжя (Шевч.). В но́гу із ста́лінцями (а не зі ста́лінцями)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
із —
ІЗ див. з 2.
Словник української мови в 11 томах
із —
Із пред. = з. Ставится между двумя согласными или послѣ согласной, иногда въ началѣ фразы, если слѣдующее слово начинается согласной; въ стихахъ иногда для соблюденія размѣра. Збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32.
Словник української мови Грінченка