інвенція —
(лат. inventio — винахід, винайдення) поняття риторики, яким означається перший етап підготовки виступу: помисел, пошук думки, добір відомостей, вибір теми, відшукування способів розв’язання проблеми, нагромадження даних.
Словник стилістичних термінів
інвенція —
Винахід, винахідництво, винахідливість
Словник чужослів Павло Штепа
інвенція —
(від лат. inventio — вигадка, винахід) — невелика дво- або триголосна поліфонічна п’єса, яка відзначається музичною винахідливістю як з боку мелодики, так і розвитку теми та побудови форми. В творчості Й.С.Баха І. належить проміжне положення між поліфонічними прелюдіями і фугами.
Словник-довідник музичних термінів
інвенція —
інве́нція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
інвенція —
-ї, ж. Невелика музична п'єса поліфонічного характеру, написана у вільній наслідувальній (імітаційній) формі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
інвенція —
інве́нція (лат. inventio – винахід, вигадка, від invenio – вигадую) музична п’єса поліфонічного характеру, написана у вільній наслідувальній (імітаційній) формі.
Словник іншомовних слів Мельничука
інвенція —
ІНВЕНЦІЯ, ї, ж. Невелика музична п’єса поліфонічного характеру, написана у вільній наслідувальній (імітаційній) формі.
Словник української мови в 11 томах
інвенція —
(фр. < лат. — винахід) Задум художнього твору, програма композиції, яка в XVI–XVIII ст. виконувалась інвентором (освіченою особою, що добре знала атрибути, алегорії, символи).
Архітектура і монументальне мистецтво