брехати

бреха́ти

[бре^ихати^е]

-е^ишу, -еше^иш; нак. -е^иши, -е^иш'іт'

Значення в інших словниках

1. брехати — (казати неправду) обманювати, фам. заливати, (частково) прибріхувати, побріхувати// говорити неправду, брехню точити, дзвін великий лити.  Словник синонімів Полюги
2. брехати — бреха́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. брехати — (трохи) побріхувати, прибріхувати; обр. лити <�відливати> кулі, підпускати москаля, возити попа в решеті; (на кого) оббріхувати <�обмовляти> кого; (- пса) гавкати.  Словник синонімів Караванського
4. брехати — брешу, брешеш, недок., розм. 1》 Казати неправду. 2》 Гавкати (про собак).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. брехати — БРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш; наказ. сп. бреши́; недок., розм. 1. Говорити неправду. Брешеш, дівчино, неправда твоя (П. Чубинський); Чіпка мовчав .. Він думав: чи Лушня каже правду, чи бреше? (Панас Мирний); Федько витирає сльози...  Словник української мови у 20 томах
6. брехати — бреха́ти: ◊ бреха́ти як з кни́жки безсоромно обманювати (ст): Брехав як із книжки мій неоціненний пан інструктор, а при цьому дуже ясно дивився мені в очі, щоб я його часом не всипав (Керницький) ◊ бре́ше, аж йому з-під носа ся ку́рить про того...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. брехати — А ви часом не з Брехнівки. Жартують з людини, словам якої не дуже довіряють. Брехати, то не пальцем махати, але й назад не вертати. Брехливе слово не вернеш назад. Брехливий чоловік, як вугіль, хоч не спалить, то очернить.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. брехати — син. баки забивати, баланду запускати (ганяти), гнати (арапа, бодягу, платівку, фуфло), біса гнати, бузити, вісьмерити, грузити, заливати, крутити динамо, лапшати, ліпити горбатого, розводити, травити.  Словник жарґонної лексики української мови
9. брехати — див. гавкати; обманювати  Словник синонімів Вусика
10. брехати — БРЕХА́ТИ кому і без додатка, розм. (казати неправду); ОБМА́НЮВАТИ перев. без додатка і кого (як пом'якшене позначення цієї дії); ЗАЛИВА́ТИ фам. (вигадуючи щось). — Док.: збреха́ти, обману́ти, обмани́ти розм.  Словник синонімів української мови
11. брехати — Бреха́ти, брешу́, бре́шеш, бре́шуть, бреши́, бреші́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. брехати — БРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, недок., розм. 1. Говорити неправду. Бреше, як піп у церкві (Укр.. присл.., 1955, 24); Брешеш, дівчино, неправда твоя (Чуб., V, 1874, 81); Чіпка мовчав.. Він думав: чи Лушня каже правду, чи бреше?..  Словник української мови в 11 томах
13. брехати — Брехати, -шу, -шеш гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Чуб. V. 81. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: Мил. 104. в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза.  Словник української мови Грінченка