будівельник

будіве́льник

[буд'івел'ни^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. будівельник — будівельник – будівник – будівничий Будівельник – людина, яка має будівельну спеціальність. Колектив будівельників, штаб будівельників.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. будівельник — будіве́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. будівельник — -а, ч. Той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. будівельник — БУДІВЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві. Я гадаю, що проектно-дослідна експедиція й стане базою штабу будівельників (Іван Ле); Саме на будівельників лягло завдання забезпечити населення об'єктами виробничої і соціальної сфер (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
5. будівельник — див. Творець  Словник синонімів Вусика
6. будівельник — БУДІВЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві. Я гадаю, що проектно-дослідна експедиція й стане базою штабу будівельників (Ле, Міжгір’я, 1953, 13).  Словник української мови в 11 томах