вводити —
вво́дити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вводити —
Заводити; (до гурту) приймати; (в обіг) пускати; (у гріх) доводити до чого; (у вену) МЕД. вливати; (порядки) запроваджувати, впроваджувати; ІД. (у хрест) хрестити, (в неславу) знеславлювати, (в оману) перти тумана в очі, (в сором) соромити, (в таємниці) ЗАП. втаємничувати.
Словник синонімів Караванського
вводити —
див. уводити
Словник церковно-обрядової термінології
вводити —
(уводити), -джу, -диш, недок., ввести (увести), введу, введеш, наказ. сп. вводь; док., перех. 1》 Ведучи, супроводжуючи, примушувати або допомагати зайти куди-небудь, в межі чогось. || Долучати до чого-небудь, робити учасником чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вводити —
1. запроваджувати, запровадити, позапроваждувати, установлювати, установити, повстановлювати, див. організувати, раціоналізувати 2. це до хати
Словник чужослів Павло Штепа
вводити —
ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВЕСТИ́ (УВЕСТИ́), введу́, введе́ш; наказ. сп. вводь; док. 1. кого, що. Ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось.
Словник української мови у 20 томах
вводити —
вво́дити / ввести́ в курс чого. Ознайомлювати кого-небудь з чимсь. Кількома фразами він вводить нас в курс свого життя (М. Коцюбинський); До Тимохи піде (Артем) зараз. З самого літа, після госпіталю, домує. Хто, як не він, краще введе в курс вітробалчанських подій! (А. Головко).
Фразеологічний словник української мови
вводити —
ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити.
Словник синонімів української мови