викинути —
ви́кинути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
викинути —
див. викидати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викинути —
ВИ́КИНУТИ див. викида́ти.
Словник української мови у 20 томах
викинути —
ви́кинути 1. вигнати, прогнати (ср, ст): Йди ти! Мене він, напевно, викине, бо ми ще старого довгу не віддали (Купчинський)||викинути на зламанє писку, викинути на зломаний писк, викобзати (викібзати), виляти, випердолити, виперти, виповісти...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
викинути —
викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань.
Фразеологічний словник української мови
викинути —
БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г.
Словник синонімів української мови
викинути —
ВИ́КИНУТИ див. викида́ти.
Словник української мови в 11 томах
викинути —
Ви́кинути, -ся см. викидати, -ся.
Словник української мови Грінченка