вилетіти —
ви́летіти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
вилетіти —
див. вилітати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вилетіти —
ВИ́ЛЕТІТИ див. виліта́ти.
Словник української мови у 20 томах
вилетіти —
ви́летіти: ◊ ви́летіти з голови́ → голова
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вилетіти —
(-чу, -тиш) док.; комп. Те саме, що вивалитися 1. Синишин, 25.
Словник жарґонної лексики української мови
вилетіти —
ви́летіло з ро́та у кого, кому, несхв. Хто-небудь сказав щось, не подумавши. — А матушка їхні передавали здалеку поклін вам, матушко. Не знаю, як це вилетіло мені з рота. Може, я подумав, що слід би таки передати поклін (І. Микитенко).
Фразеологічний словник української мови
вилетіти —
ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови