виперти —
ви́перти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
виперти —
див. випирати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виперти —
ВИ́ПЕРТИ див. випира́ти.
Словник української мови у 20 томах
виперти —
ви́перти 1. витіснити (м, ср, ст): Вулиці були повні вояків у німецьких уніформах, на перехрестях стояли вже декілька тижнів таблиці, що вказували нові німецькі “дінстштелле”, над крамницями лиш де-не-де видно ще було вивіски “Гастрономів”...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
виперти —
дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) з кого. Хто-небудь помер, загинув. — Я б п’ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив (А. Хижняк); (Микита:) Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!..
Фразеологічний словник української мови
виперти —
ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
виперти —
Ви́перти, див. випира́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
виперти —
ВИ́ПЕРТИ див. випира́ти.
Словник української мови в 11 томах
виперти —
Ви́перти, -ся см. випірати, -ся.
Словник української мови Грінченка