відбути —
відбу́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відбути —
див. відбувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відбути —
ВІДБУ́ТИ див. відбува́ти.
Словник української мови у 20 томах
відбути —
ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́ТИ (перев. обов'язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи).
Словник синонімів української мови
відбути —
ВІДБУ́ТИ див. відбува́ти.
Словник української мови в 11 томах
відбути —
Відбути, -ся см. відбувати, -ся.
Словник української мови Грінченка