гривня —
гри́вня іменник жіночого роду грошова одиниця України
Орфографічний словник української мови
гривня —
-і, ж. 1》 У Київській Русі – срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею. 2》 заст. Мідна монета в три, а в деяких місцях – у дві з половиною копійки. 3》 Грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920 рр.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гривня —
син. гребінь, гривашка, гривнюк, гривняк, гриня, гришик, гришка.
Словник жарґонної лексики української мови
гривня —
(англ. grivna) 1. грошова і вагова одиниця Київської Русі. Походить від назви обруча з золота чи срібла, який носили на шиї як прикрасу.
Економічний словник
гривня —
1. вагова і грошова одиниця давньої Русі; назва походить від золотої чи срібної прикраси у вигляді обруча, яку носили на шиї (гриві); розрізняли вагову одиницю (г. срібла, золота), лічильно-грошову (г.
Універсальний словник-енциклопедія
гривня —
ГРИ́ВНЯ, і, ж. 1. У стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею. 2. заст. Мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки. Не хоче, як старець гривні (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
гривня —
рос. гривна 1. Гривня лічильна — основна одиниця т. зв. "кунної" системи грошей у Київський Русі. Поділялася на менші номінали: ногату = 1/20 Г.; куну = 1/25 Г,. пізніше — 1/50 Г.; резану = 1/50Г.; векшу або веверицю = 1/100...
Eкономічна енциклопедія