держати —
держа́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
держати —
Держа́ти (з ким?). Підтримувати стосунки, перебувати в стосунках. [Софія Окупевська] заговорила до мене українскою мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецки, а для свого народу — по україньски — навчила фонетикою писати...
Українська літературна мова на Буковині
держати —
Тримати, не відпускати, не випускати, не попускати, не віддавати; (дім) утримувати, вдержувати; (стелю) підтримувати; (без причини) затримувати, не пускати, не звільняти; (себе) поводити; (при собі) мати, зберігати; (уліво) рухатися, повертати.
Словник синонімів Караванського
держати —
держу, держиш, недок., перех. 1》 Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. || Підставляти руки, посуд, тару і т. ін. для одержання чого-небудь. || Схопити за що-небудь, не відпускати від себе, не давати рухатися комусь, чомусь. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
держати —
держа́ти тримати (ст) ◊ шта́му держа́ти → штама
Лексикон львівський: поважно і на жарт
держати —
Богом свідчиться, а чорта за хвіст держиться. Лицемірний, удає побожного, а тяжко грішить. Держиться на жилах, як пісок на вилах. Про немічного чоловіка, що не годен устояти на ногах. Держи, що маєш, кажи, що знаєш.
Приповідки або українсько-народня філософія
держати —
див. зберігати; ховати
Словник синонімів Вусика
держати —
держа́ти (гну́ти) фасо́н. 1. Триматися впевнено; не виказувати своїх почуттів (побоювання, сумніву, невпевненості і т. ін.). “Дурень, ще й усміхається!.. Певно, кішки по душі шкребуть, а він фасон гне..”, — думав про свого супутника Чаленко (О.
Фразеологічний словник української мови
держати —
ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док.
Словник синонімів української мови
держати —
ДЕРЖА́ТИ, держу́, де́ржи́ш, недок., перех. 1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. Держала в руках кухоль з водою та й впустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 19); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать?...
Словник української мови в 11 томах
держати —
Держати, -жу, -жиш гл. 1) Держать. 2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68. 3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи.
Словник української мови Грінченка