дописка

допи́ска

[дописка]

-ски^е, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сок

Значення в інших словниках

1. дописка — допи́ска іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дописка — -и, ж. Дія за знач. дописувати, дописати 2). || Те, що дописане.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дописка — ДОПИ́СКА, и, ж. Дія за знач. допи́сувати, дописа́ти 2. Осіб, які допускають розбазарювання і дописку трудоднів, притягати до відповідальності (Рад. Укр., 3.VІІІ 1958, 1); // Те, що дописане. Поруч була дописка професора Драги (Кучер, Чорноморці, 1956, 214).  Словник української мови в 11 томах