дослідний

до́слідний

[дос'л'ідни^ей]

м. (на) -ному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. дослідний — до́слідний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дослідний — (заклад) дослідчий, дослідницький; (шлях) експериментальний, пробний, опертий на практику, кн. емпіричний; (політ) випробовчий, випробувальний.  Словник синонімів Караванського
3. дослідний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з науковим дослідженням. 2》 Признач. для ведення дослідів. Дослідні машини. || Який проводиться з метою випробування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дослідний — ДО́СЛІДНИЙ (здійснений шляхом досліду; призначений для проведення дослідів), ЕКСПЕРИМЕНТА́ЛЬНИЙ, ДОСЛІ́ДНИЦЬКИЙ, ДО́СВІДНИЙ рідше (призначений для проведення дослідів). Юннати готують.. ділянки для дослідних посівів (О.  Словник синонімів української мови
5. дослідний — До́слідний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дослідний — ДО́СЛІДНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з науковим дослідженням. Йому пропонували залишитися на науковій роботі в дослідному будівельному інституті (Коп., Вибр.  Словник української мови в 11 томах