жарити —
(готувати їжу на вогні без води) смажити, пряжити, (топити сало) шкварити.
Словник синонімів Полюги
жарити —
жа́рити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
жарити —
-рю, -риш, недок. 1》 перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. || розм. Підпікати кого-, що-небудь на вогні, на жару. 2》 неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце). 3》 неперех., перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
жарити —
Рю, -риш, недок., вульг. Проводити статевий акт. Там зверху хтось гарно жарить: тільки й чути, як бильце ліжка об стінку б'ється!
Словник сучасного українського сленгу
жарити —
(-рю, -риш) недок., кого; мол.; вульґ. Здійснювати статевий акт з кимсь. БСРЖ, 24; ПСУМС, 24; СЖЗ, 40; ЯБМ, 1, 311.
Словник жарґонної лексики української мови
жарити —
ЖА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. Жар, мати, капустицю. Жар, мати, буряки (Укр.. лір.
Словник української мови в 11 томах
жарити —
Жарити, -рю, -риш гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.
Словник української мови Грінченка