-л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/ -л'у, мн. -л'і, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
житель —
Коли ставити слово житель, а коли – мешканець? Іменник житель означає “той, хто взагалі десь живе”. Наприклад: “На березі бухти товпилися жителі Севастополя” (Василь Кучер), “Килигея вже ждали кілька місцевих жителів” (Олесь Гончар).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
житель —
жи́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
житель —
ЖИТЕЛЬ, -ля, ор. -лем, МЕШКАНЕЦЬ, -нця. Вживаються паралельно, але мешканець до того ще й той, хто проживає в якомусь приміщенні, а також про тварин, птахів тощо.
Літературне слововживання
житель —
ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене..
Словник синонімів української мови
житель —
ЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто взагалі десь живе. На березі бухти вже товпилися жителі Севастополя (Кучер, Чорноморці, 1956, 20); Килигея вже ждали кілька місцевих жителів (Гончар, Таврія.., 1957, 337).
Словник української мови в 11 томах