заключний —
заклю́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
заключний —
Заключний, кінцевий, прикінцевий, остаточний Дієслово заключати й похідний від нього прикметник заключний, а також іменник заключення нерідко доводиться чути з уст і бачити на письмі: «Колгосп заключив договір на продаж городини»...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
заключний —
-а, -е. Який завершує що-небудь; останній, завершальний. Заключний баланс — складений на підставі інвентаризації усіх матеріальних цінностей і розрахункових взаємовідносин річний баланс, що є найповнішим і найточнішим відображенням фінансово-господарського стану підприємства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заключний —
заклю́чний (заверша́льний, си́льний і т. ін.) ако́рд чого і без додатка. Дія, явище, подія і т. ін., якими успішно закінчується що-небудь. Хутко завоювавши прохід до нирки, він вправно “вивихнув” її в рану.
Фразеологічний словник української мови
заключний —
ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л.
Словник синонімів української мови
заключний —
ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, а, е. Який завершує що-небудь; останній, завершальний. Зав’ялов не вперше грав у виставі, яка йшла сьогодні, але ніколи ще він не проводив заключного акту з такою силою, як у цей вечір (Дмит., Наречена, 1959, 131).
Словник української мови в 11 томах