збиток —
збиток, род. збитку це фактичні або можливі економічні і соціальні втрати і (або) погіршення природного середовища, що виникають в результаті якихось явищ, подій, дій – упущена вигода, невиробничі витрати і матеріальні втрати.
Фізико-технічний словник-мінімум
збиток —
Недобрий жарт; вчинок із злісним наміром [II] — розкіш [V]
Словник з творів Івана Франка
збиток —
зби́ток іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
збиток —
Зби́ток. Витрати. ● Позволити собі на такий збиток — дозволити собі на таку розкіш (такі витрати). Ніякий монарх европейский не може собі позволити на такий збиток і такі вигоди, з якими їздить американьский король зелізничий Геррімен (Harriman) (Б.
Українська літературна мова на Буковині
збиток —
див. збитки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збиток —
ЗБИ́ТОК перев. мн. (матеріальна втрата), УТРА́ТА (ВТРА́ТА) мн., НА́КЛА́Д розм.; ПРО́ГРАШ (перев. внаслідок азартної гри). Дорожив (Кіндрат) власним добром, не допускав збитків (О.
Словник синонімів української мови
збиток —
ЗБИ́ТОК див. зби́тки.
Словник української мови в 11 томах
збиток —
Зби́ток, -тка м. Чаще во мн. ч.: збитки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. Берд. у. Великі збитті усякого добра. Левиц. І. 466. 2) — робити. Проказничать.
Словник української мови Грінченка