змарнілий —
змарні́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
змарнілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до змарніти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
змарнілий —
ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
змарнілий —
ЗМАРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змарні́ти. Плечистий [старий Гільзе], але похилий та змарнілий від роботи, хвороби та всяких злиднів (Л. Укр., IV, 1954, 245); Встали завчасно змарнілі вдови і діти героїв.
Словник української мови в 11 томах
змарнілий —
Змарнілий, -а, -е Исхудалый (въ лицѣ).
Словник української мови Грінченка