зовнішній

зо́внішній

[зоўн'ішн'ій]

м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'е^и; мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. зовнішній — зо́внішній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зовнішній — Не внутрішній, поверхневий, надвірний, з. надвірній, д. зоколишній; (світ) НАВКОЛИШНІЙ; (успіх) показний, г. сповидний; (- торгівлю) закордонний.  Словник синонімів Караванського
3. зовнішній — -я, -є. 1》 Обернений назовні; прот. внутрішній (у 1 знач.). || Розміщений, розташований, перебуває і т. ін. зовні, на поверхні чого-небудь. Зовнішній кут. Зовнішня секреція анат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зовнішній — ЗО́ВНІШНІЙ (обернений назовні), ЗВЕ́РХНІЙ рідше. Зовнішній бік; Зовнішні двері; Дідові дев'яносто без трьох, хоч йому можна на зверхній вигляд дать 60 (С. Васильченко).  Словник синонімів української мови
5. зовнішній — Зо́внішній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зовнішній — ЗО́ВНІШНІЙ, я, є. 1. Обернений назовні; протилежне внутрішній (у 1 знач.). За вікном шумів дощ. Окремі великі краплини, зриваючись з даху, били по зовнішньому, критому залізом підвіконню (Сенч., На Бат.  Словник української мови в 11 томах