зонд —
зонд іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
зонд —
Зонд — sonde, probe — *Sonde — інструменти різної форми для вивчення каналів та порожнин, або введення об’єктів у необхідну зону (напр., робочу камеру тощо). У гірн. справі широко використовують З. каротажний.
Гірничий енциклопедичний словник
зонд —
-а, ч. 1》 Медичний інструмент у вигляді металевої палички або гумової трубки, що вводиться у порожнини і канали тіла з діагностичною, лікувальною метою чи як розширювач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зонд —
(від франц. sonde – бур, щуп) 1. Медичний прилад для дослідження порожнистих органів, свищів та ран. 2. Свердло для вивчення глибоких шарів грунту. 3. З. акустичний – пристрій для вимірювання звукового тиску. 4.
Словник іншомовних слів Мельничука
зонд —
ЗОНД (прилад, інструмент, за допомогою якого виявляють, зондують що-небудь), ЩУП. Лікар вже обмацував рану, щось колупав у ній блискучим стальним зондом і мурмотів до себе (З. Тулуб); Довго никає (Хома) по подвір'ю зі щупом в руках, заглядає в усі закутки, пробує землю (О. Гончар).
Словник синонімів української мови
зонд —
Зонд, -да; зо́нди, -дів (ч. р.) або зо́нда, -ди; зо́нди, зонд (ж. p.; нім. die Sonde, фp. la sonde)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зонд —
ЗОНД, а, ч. 1. Медичний інструмент у вигляді металевої палички або гумової трубки, що вводиться у порожнини і канали тіла з діагностичною, лікувальною метою чи як розширювач.
Словник української мови в 11 томах