зоряний —
-а, -е. 1》 Прикм. до зоря 1), 2), 5). || Вкритий, усіяний зорями, з великою кількістю зір. || Спрямований до зір, космічний. || Який буває, відбувається на зорі (у 2 знач.). || Який має на собі зорю (у 5 знач.). Зоряний каталог.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зоряний —
зо́ряна годи́на. 1. Найсприятливіший момент, період у чиємусь житті. Хай вони спробують вірити в свою зоряну годину, хоч один день (В. Дрозд). 2. Найвищий ступінь піднесення, розвитку чого-небудь.
Фразеологічний словник української мови
зоряний —
БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.
Словник синонімів української мови
зоряний —
Зо́ряний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зоряний —
ЗО́РЯНИЙ, а, е. 1. Прикм. до зоря́ 1, 2,5. Будова зоряного світу і закономірності рухів зірок можуть вивчатися тільки на основі фундаментальних каталогів, що містять дані для багатьох десятків тисяч зірок (Наука..
Словник української мови в 11 томах
зоряний —
Зоряний, -а, -е 1) Звѣздный. Ніч місяшна, зоряна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53. 2) зоряна вода. По нар. повѣрью: вода съ лѣкарственной силой для короны, простоявшая ночь при звѣздахъ. Коли корова дає мало молока (як хто поробе), треш давати їй зоряну воду пити.
Словник української мови Грінченка