картка —
-и, ж. 1》 Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей. Біржова розрахункова картка — картка, на якій фіксують умови біржової угоди після її укладання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
картка —
1. (поштова) листівка 2. це не сторінка
Словник чужослів Павло Штепа
картка —
ка́ртка 1. аркуш паперу (ср, ст): Місько розгорнув картку від Гілярка і спитав: “Міську! Я тут був по обіді. Як не прийду до п'ятої, то вже не прийду...” (Нижанківський) ◊ ка́ртка з гріха́ми шк.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
картка —
(-и) ж.; мол. Обличчя.
Словник жарґонної лексики української мови
картка —
А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М.
Словник синонімів української мови
картка —
КА́РТКА, и, ж. 1. Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей (переважно як одиниця картотеки). В його [І. Франка] архіві зберігаються картки з назвами творів В. І.
Словник української мови в 11 томах
картка —
Картка, -ки ж. ум. отъ карта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську. н. п.
Словник української мови Грінченка