луснути —
лу́снути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
луснути —
див. вдарити; рватися
Словник синонімів Вусика
луснути —
-ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до лускати. 2》 неперех., перен. Зазнати цілковитого провалу, краху. 3》 перех. і без додатка, фам. Сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
луснути —
ЛУ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до лу́скати. Жартуй, глечичок, поки не луснув (приказка); Ось щось злегка луснуло – наче перервалася нитка (Панас Мирний); Потім я луснув дверми і вийшов, лишаючи його [урядовця]з доктором Ріпецьким (А.
Словник української мови у 20 томах
луснути —
лу́скати / лу́снути від (зі) смі́ху. Дуже сміятися, реготати. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, .. вона соромилася до сліз (О. Кобилянська); Лускали (дівчата) зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем (О.
Фразеологічний словник української мови
луснути —
Лу́снути, -ну, -неш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
луснути —
ЛУ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до лу́скати. Жартуй, глечичок, поки не луснув (Укр.. присл.., 1955, 315); Про нього говорили, що коли б земля луснула навпіл...
Словник української мови в 11 томах
луснути —
Луснути см. лускати.
Словник української мови Грінченка