лялька

ля́лька

[л’ал'ка]

-л'ки^е, д. і м. -л'ц'і, мн. -л'ки, -л'ок

дв'і л'ал'ки^е

Значення в інших словниках

1. лялька — ля́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ля́льки  Орфографічний словник української мови
2. лялька — Іграшка, цяцька, забавка; П. маріонетка, сліпе знаряддя, виконавець чужої волі.  Словник синонімів Караванського
3. лялька — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. лялька — -и, ж. 1》 Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. || Макет фігури якої-небудь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу. || Макет фігури людини або тварини для театральних вистав. 2》 перен. Безвольна людина або людина, якою розважаються. || Те саме, що маріонетка 2). 3》 розм. Те саме, що ляля 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лялька — ЛЯ́ЛЬКА, и, ж. 1. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. Щира і мила, сама з тою лялькою схожа, Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. лялька — И, ж. Гарненька дівчина. Сновидіти лялькою, з голови якої стирчить мобіла (ПіК).  Словник сучасного українського сленгу
7. лялька — ЛЯ́ЛЬКА (дитяча іграшка у вигляді фігурки людини), ЛЯ́ЛЯ розм. В Альонушки була лялька, вона гойдала її на руках і тихенько підспівувала (О. Донченко); Продавщиця в білому халаті моїй онучці лялю подає (В. Сосюра).  Словник синонімів української мови
8. лялька — Ля́лька, -льки, -льці; ляльки́, ляльо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. лялька — ЛЯ́ЛЬКА, и, ж. 1. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. Щира і мила, сама з тою лялькою схожа, Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! (Щог.  Словник української мови в 11 томах
10. лялька — Ля́лька, -ки ж. Кукла. Левиц. І. 390. Була в мене наміточка й ту дітки украли, на ляльки подрали. Мет. ум. лялечка. вистроїлась як лялечка. Какъ куколка одѣлась. Ном. № 218. а ні лялечки не видко. Ни души не видно. Ном. № 1919.  Словник української мови Грінченка