маска —
ма́ска іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
маска —
Машкара; (учасник маскаради) маскарадник; (облудна зовнішність) личина, о. овеча шкура; (від газів) протигаз.
Словник синонімів Караванського
маска —
-и, ж. 1》 Пов'язка зі щілинами для очей, що закриває верхню частину обличчя. || Про людину в маскарадному костюмі. Маскарадна маска — заслона, що закриває обличчя у стилізованій формі людського обличчя або звіриної морди. Африканська маска.
Великий тлумачний словник сучасної мови
маска —
Личина, личка, машкара
Словник чужослів Павло Штепа
маска —
(від лат. maskus — маска) — 1. Термін з практичної сфери вокальної педагогіки, що означає суб’єктивне відчуття “резонування” співацького звука у верхній частині обличчя, яка може знаходитись під “маскою”. Відчуття...
Словник-довідник музичних термінів
маска —
МА́СКА, и, ж. 1. Накладка для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Хор усіх звірів, яких личини (маски) знайдуться в дітей до гри.
Словник української мови у 20 томах
маска —
ма́ска: ◊ купи́ти з ма́ски вул. упізнати з обличчя (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
маска —
ма́ска (франц. masque, з італ. maschera, від араб. масхара – насмішка) 1. Спеціальна накладка з якимсь зображенням (ліпна або мальована личина у формі людського обличчя або звірячої морди). 2. Пов’язка з шовку або картону з щілинами для очей.
Словник іншомовних слів Мельничука
маска —
Заслона, що закриває обличчя, у формі людського обличчя або голови тварини чи якогось чудовиська; відома з прадавніх часів як неодмінний елемент обрядовості та магії; використовувалася в античних театрах та в комедії дель арте; зараз замінюється гримом.
Універсальний словник-енциклопедія
маска —
зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
маска —
ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В.
Словник синонімів української мови
маска —
МА́СКА, и, ж. 1. Заслона для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Виготовили й маски… Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало — убрався в свиню (Ковінька, Кутя..
Словник української мови в 11 томах