мій

[м'ій]

мого, мойему, мо^уйім, (на) мойему (мо^уйім); ж. мойа, мойейі, мо^уйій, мойейу, (на) мо^уйій; с. мойе, мого; мн. мо^уйі, мо^уйіх

Значення в інших словниках

1. мій — мій займенник  Орфографічний словник української мови
2. мій — див. чоловік  Словник синонімів Вусика
3. мій — моя, моє. 1》 Займ. присв. до "я". || Який перебуває в користуванні того, хто говорить, є його власністю. || Який виходить від мене; зроблений, створений, сказаний і т. ін. мною. || Такий, як у мене, власт. мені. || Який призначається мені. || Стос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мій — МІЙ, моя́, моє́. 1. Займ. присв. до я². Божусь моєю бородою.., Що тих богів лишу чинів, Які тепер в війну вплетуться (І. Котляревський); В моїй душі вирують бурі І поряд глухо спокій спить, А мисль натомлена в зажурі Вогнем займається на мить (М.  Словник української мови у 20 томах
5. мій — ви́йти / вихо́дити на моє́ (на твоє́, на її́ і т. ін.). Здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок); І побачиш, як не на моє вийде (М.  Фразеологічний словник української мови
6. мій — Мій, моя́, моє́, мо́го́, моє́ї, моє́му, мої́й; мої́, мої́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мій — МІЙ, моя́, моє́. 1. Займ. присв. до я. Божусь моєю бородою.., Що тих богів лишу чинів, Які тепер в війну вплетуться (Котл., І, 1952, 243); Я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі...  Словник української мови в 11 томах
8. мій — Мій, мого́ (моє́го), моє́му, (мо́му, мойму́) мѣст. Мой.  Словник української мови Грінченка