один
оди́н
[один]
одного, одноуму, одним; ж. одна, од(‘)н'ійейі (однойі), од(‘)н'ійейу (однойу); с. одне (одно), одного; мн. оуд(‘)н'і, одних, одним, однимие; один доодного, один заоднием, один по одному, один одному
Орфоепічний словник української мови