панський —
па́нський прикметник
Орфографічний словник української мови
панський —
-а, -е. Прикм. до пан, пані 1), 2). || Належний панові, пані. || Власт. панові, пані. || Признач. для пана, пані, розрахований на пана, пані. || Такий, як у пана, пані. || перен., ірон., зневажл. Благородний, делікатний і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
панський —
ПА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пан, па́ні 1, 2. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, .. ніколи не кінчалась (М. Коцюбинський); // Належний панові, пані.
Словник української мови у 20 томах
панський —
Па́нський, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
панський —
ПА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пан, па́ні 1, 2. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, .. ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335); // Належний панові, пані.
Словник української мови в 11 томах
панський —
Панський, -а, -е 1) Господскій, барскій, помѣщичій. Колисочка швабська, дитиночка панська. Макс. 2) Крѣпостной, помѣщичій. Чи того ж я сподівалась, ідучи вільна за панського? МВ. (О. 1862. III. 59). Колись, як ще були люде панські... Рудч. панське право.
Словник української мови Грінченка