покотитися

покоти́тися

[покотити^ес'а]

-ко^учус'а, -оти^ес':а, -оти^ец':а, -от'ац':а; нак. -отис'а, -ко^ут'іц':а

Значення в інших словниках

1. покотитися — покоти́тися 1 дієслово доконаного виду почати рухатися покоти́тися 2 дієслово доконаного виду народити малят — про деяких тварин  Орфографічний словник української мови
2. покотитися — I -очуся, -отишся, док. 1》 Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі. || з кого – чого, на що. Звалитися. || на що, на чому. Упасти в непритомному стані. Покотитися зі сміху. Хоч покотися — а) нічого немає, зовсім пусто; б) гладенько, чисто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покотитися — ПОКОТИ́ТИСЯ¹, очу́ся, о́тишся, док. 1. Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі. З-під воза обірвався гарбуз і покотився рядом з возом з гори, неначе наввипередки (І. Нечуй-Левицький); – Що то ти робиш, Івасю? – озвався дід, вертаючись назад ..  Словник української мови у 20 томах
4. покотитися — (аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
5. покотитися — I. КОТИ́ТИСЯ (рухатися, обертаючись), ПРОКО́ЧУВАТИСЯ, КОТИ́ТИ розм.; СКО́ЧУВАТИСЯ (униз). — Док.: покоти́тися, прокоти́ти, прокоти́тися, покоти́ти, скоти́тися.  Словник синонімів української мови
6. покотитися — ПОКОТИ́ТИСЯ¹, очу́ся, о́тишся, док. 1. Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі. З-під воза обірвався гарбуз і покотився рядом з возом з гори, неначе наввипередки (Н.-Лев., III, 1956, 28); — Що то ти робиш, Івасю?...  Словник української мови в 11 томах
7. покотитися — Покоти́тися, -чу́ся, -тишся гл. 1) Покатиться, скатиться. Клубочок покотився. Рудч. Ск. II. 155. З гори покотились (відра) та й сами побились. Мет. 5. Як брат пива та й напився, по конику покотився. Чуб. Покотяться дрібні сльози з твого білого лиця. Чуб.  Словник української мови Грінченка