полягти

полягти́

[пол'агти]

-л'ажу, -л'аже^иш; мин. по^ул'іг, -л'агла; нак. -л'аж, -л'ажте^и

Значення в інших словниках

1. полягти — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
2. полягти — I див. полягати I. II див. полягати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полягти — полягти́ 1 дієслово доконаного виду нахилитися стеблом до землі — про рослини; насуваючись, поширитися, розпростертися над чим-небудь; простягнутися у просторі) полягти́ 2 дієслово доконаного виду загинути; зникнути  Орфографічний словник української мови
4. полягти — ПОЛЯГТИ́¹ див. поляга́ти¹. ПОЛЯГТИ́² див. поляга́ти².  Словник української мови у 20 томах
5. полягти — голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) чия і без додатка. Хто-небудь загинув. Де полягла козацька голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка); Невже Трясило гине?.. Шаблюка блиснула в Марини, і покотилась голова (В.  Фразеологічний словник української мови
6. полягти — ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М.  Словник синонімів української мови
7. полягти — Полягти́, поля́жу, -жеш, -жуть; полі́г, -лягла́, -лягли́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. полягти — ПОЛЯГТИ́¹ див. поляга́ти¹. ПОЛЯГТИ́² див. поляга́ти².  Словник української мови в 11 томах
9. полягти — Полягти́, -ля́жу, -жеш гл. Полечь, лечь. А моя могила край синього моря, полягли любощі і щира розмова. Мет. 93. Слава не поляже. Ном. Да як моя головонька поляже, до тогді тобі всяке ледащо скаже. Чуб. V. 517. Всі вороги спать, поляжуть. Грин. III. 190.  Словник української мови Грінченка