попередник

попере́дник

[попе^иредни^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. попередник — попере́дник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто був раніше попере́дник 2 іменник чоловічого роду те, що було раніше попере́дник 3 іменник чоловічого роду фартух діал.  Орфографічний словник української мови
2. попередник — ур. предтеча; (бурі) провісник; мн. ПОПЕРЕДНИКИ, пращури, предки.  Словник синонімів Караванського
3. попередник — див. передник; фартух  Словник синонімів Вусика
4. попередник — I -а, ч. 1》 Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. || Те саме, що предок. 2》 Той, хто своєю діяльністю передував діяльності когось іншого в тій самій галузі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. попередник — ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч. 1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. – А се ж тобі навіщо? – спитала я, показуючи на сулію .. – А се учительський спадок!...  Словник української мови у 20 томах
6. попередник — I. ПОПЕРЕ́ДНИК (той, хто своєю діяльністю підготував якісь події, розвиток чогось), ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч. Тоді я найменше думав про їхні (народників) погляди: це були мої попередники, моя рідня, моє джерело ідеалізму! (Є.  Словник синонімів української мови
7. попередник — Попере́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. попередник — ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч. 1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. — А се ж тобі навіщо? — спитала я, показуючи на сулію.. — А се учительський спадок! Мій попередник тримав у сій сулії горілку (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах