Значення в інших словниках
-
популяція —
популя́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
популяція —
1. Сукупність осіб того чи іншого виду, які займають певний ареал. Популяція є формою існування виду. 2. Відтворення населення, яке зумовлене переважанням кількості народжених над кількістю померлих.
Словник із соціальної роботи
-
популяція —
-ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
популяція —
ПОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Майже всі площі озимої пшениці були зайняті сортами, виведеними шляхом індивідуального відбору з місцевих популяцій (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
популяція —
популя́ція (від лат. populus – народ) сукупність особин певного виду організмів, які здатні до вільного схрещування, населяють певну територію і деякою мірою ізольовані від сусідніх популяцій. П. є елементарною еволюційною одиницею.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
популяція —
Група особин одного виду, що заселяють певну територію, схрещуються між собою (мають спільний генофонд), але ізольовані від ін. п. цього ж виду; структуру п. визначає її густота, пропорційна кількість самців і самиць, зрілих і молодих особин.
Універсальний словник-енциклопедія
-
популяція —
ПОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Майже всі площі озимої пшениці були зайняті сортами, виведеними шляхом індивідуального відбору з місцевих популяцій (Хлібороб Укр., 1, 1968, 18).
Словник української мови в 11 томах