потрібний —
Той, що потребує допомоги [III] — той, що потребує, що в нужді [V]
Словник з творів Івана Франка
потрібний —
(без якого не можна обійтися) потрібен, необхідний, доконечний.
Словник синонімів Полюги
потрібний —
потрі́бний прикметник
Орфографічний словник української мови
потрібний —
Необхідний; (конче) конечний, потрібний, як повітря; (як п'яте колесо до воза) ІР. непотрібний; (хто) корисний; (- слова) той, що треба, належний.
Словник синонімів Караванського
потрібний —
потрібен, -бна, -бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. || у знач. присудк. сл. || у знач. ім. потрібне, -ного, с. Те, що необхідне для здійснення, виконання чогось, для чиїх-небудь потреб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потрібний —
ПОТРІ́БНИЙ, ПОТРІ́БЕН, бна, бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. На великому столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок, обценьки, бруски дерева і багато іншого приладдя...
Словник української мови у 20 томах
потрібний —
потрі́бний : ◊ потрібне <�тобі́> як ку́лко від рове́ра → кулко ◊ потрібний як псу п'я́та нога́ → пес
Лексикон львівський: поважно і на жарт
потрібний —
Потрібний, як бабі лихо. Непотрібний зовсім. Потрібний, як вода у чоботі. Значіння, що й попереднє. Потрібний, як діра в мості. Значіння, що й попереднє. Потрібний, як сліпому дзеркало, а лисому гребінь. Значіння, що й попереднє.
Приповідки або українсько-народня філософія
потрібний —
ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм.
Словник синонімів української мови
потрібний —
Потрі́бний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
потрібний —
ПОТРІ́БНИЙ, ПОТРІ́БЕН, бна, бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. На великому столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок, обценьки, бруски дерева і багато іншого приладдя...
Словник української мови в 11 томах