предикат —
предика́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
предикат —
-а, ч. 1》 лог. Один із двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб'єкт). 2》 лінгв. Те саме, що присудок. 3》 Те саме, що властивість. || Відношення, тобто властивість декількох предметів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
предикат —
(грам.) присудок
Словник чужослів Павло Штепа
предикат —
ПРЕДИКА́Т, а, ч. 1. лог. Один з двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб'єкт). Для вираження думки, тобто судження, необхідне сполучення слів, в яких був би зазначений предикат судження (з наук. літ.). 2. лінгв.
Словник української мови у 20 томах
предикат —
(англ. рredicate) логічна функція, яка виражає деякі співвідношення між своїми аргументами: набуває значення “істина”, якщо це співвідношення є в дійсності; “обман”, якщо воно відсутнє.
Економічний словник
предикат —
предика́т (від лат. praedicatum – сказане) 1. В логіці – один з двох термінів судження, а саме той, в якому щось говориться про предмет мови (суб’єкт). 2. В математичній логіці...
Словник іншомовних слів Мельничука
предикат —
ПРЕДИКАТ (від лат. praedicatum — сказане) — в традиційній логіці один з двох термінів судження, а саме той, в якому йдеться про предмет мови (суб'єкт). В математичній логіці...
Філософський енциклопедичний словник
предикат —
ПРИ́СУДОК грам., ПРЕДИКА́Т. Складений присудок; Виконувати роль предиката.
Словник синонімів української мови
предикат —
ПРЕДИКА́Т, а, ч. 1. лог. Один з двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб’єкт). Для вираження думки, тобто судження, необхідне сполучення слів, в яких був би зазначений предикат судження (Рад. психол. наука.., 1958, 232).
Словник української мови в 11 томах