Орфоепічний словник української мови

прибирати

прибира́ти

[приебиератие]

-айу, -айеиш

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. прибирати — прибира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прибирати — (в хаті) порядкувати, опоряджати що, р. прятати; (постіль) застеляти; (голову) причепурювати; (ялинку) прикрашати; (молоду) одягати, чепурити; (з очей) забирати; (кого) позбуватися...  Словник синонімів Караванського
  3. прибирати — -аю, -аєш, недок., прибрати, -беру, -береш, док. 1》 перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. || перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь. || Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прибирати — 1. охаювати, охаяти, поохаювати, зохаювати, зохаяти, позохаювати, похаювати, похаяти, прихаювати, прихаяти, поприхаювати, схаювати, схаяти, посхаювати, ухаювати, ухаяти, повхаювати, чистити, почистити, вичищувати, вичистити, повичищувати, зачищуват...  Словник чужослів Павло Штепа
  5. прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що і без прям. дод. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Г.  Словник української мови у 20 томах
  6. прибирати — прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М.  Фразеологічний словник української мови
  7. прибирати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
  8. прибирати — Прибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; прибра́ти, -беру́, -бере́ш, -ру́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір’ю, так їй і весело було (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
  10. прибирати — Прибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл. = прибірати, -ся.  Словник української мови Грінченка