рвонути —
рвону́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
рвонути —
див. бігти; рвати; тікати
Словник синонімів Вусика
рвонути —
і рідше ірвонути, -ну, -неш, док., однокр. 1》 перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. || Вкусити, гризонути. || Різко, гучно пролунати. 2》 перех. і без додатка. Рвучко, з силою смикнути, потягти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рвонути —
РВОНУ́ТИ і рідше ІРВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. 1. що. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. Раптом молодий кріпак, що лежав на лаві, мов ужалений, схопився ..
Словник української мови у 20 томах
рвонути —
ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.
Словник синонімів української мови
рвонути —
РВОНУ́ТИ і рідше ІРВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. 1. перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. Раптом молодий кріпак, що лежав на лаві, мов ужалений, схопився..
Словник української мови в 11 томах
рвонути —
Рвонути, -ну, -неш гл. Рвануть. Як ірвонув віжки, — мов перегоріли. Харьк.
Словник української мови Грінченка