ритий

ри́тий

[рити^ей]

м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і

Значення в інших словниках

1. ритий — ри́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ритий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до рити 1-4). 2》 у знач. прикм., заст. Тиснений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ритий — РИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ри́ти 1–4. 2. у знач. прикм., заст. Тиснений. На особливу увагу заслуговує димлений – чорний посуд з ритим або згладженим геометричним орнаментом (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. ритий — РИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ри́ти 1-4. 2. у знач. прикм., заст. Тиснений. На особливу увагу заслуговує димлений — чорний посуд з ритим або згладженим геометричним орнаментом (Нар. тв. та етн., 1, 1973, 53).  Словник української мови в 11 томах