Орфоепічний словник української мови

рівний

рі́вний

[р’іўнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. рівний — (який не має заглибин і підвищень) гладкий, плоский, плескатий, гладенький.  Словник синонімів Полюги
  2. рівний — рі́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. рівний — Гладкий; (як промінь) прямий, простий; (як стіна) крутий, стрімкий; (стан) стрункий; (лоб) не опуклий; (пай) однаковий, такий самий; (з чим) рівновартий, рівноцінний, рівнозначний; (- дихання) рівномірний, РИТМІЧНИЙ; (голос) однотонний...  Словник синонімів Караванського
  4. рівний — Вигладжений, випрасуваний, вирівняний, гладенький, гладесенький, гладжений, гладісішйсий, гладкоствольний, гладюнький, гладюсенький, підрівняний, плавкий, порівняний, правий, прасований, рівненький, рівнесенький, рівнінький, рівнюсенький, рівнюський...  Словник синонімів Вусика
  5. рівний — -а, -е. 1》 Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. || у знач. ім. рівне, -ного, с. Місцевість, місце без западин і підвищень. 2》 Який не має викривлень, закрутів; прямий. || Який не має нахилу; стрімкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рівний — 1. однаковий, однакий, однаковісінький, такий, такий же, такісінький, отакий, такенний, такелений, тотожній 2. це хідник  Словник чужослів Павло Штепа
  7. рівний — РІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (І.  Словник української мови у 20 томах
  8. рівний — зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер). на рі́вній нозі́ з ким, перев. зі сл.  Фразеологічний словник української мови
  9. рівний — ОДНА́КОВИЙ (який нічим не різниться від інших у чому-небудь), РІ́ВНИЙ, ОДНА́КИЙ розм., ОДИ́Н перев. із сл. вік, ріст, розмір і т. ін.; ОДНОСТА́ЙНИЙ діал. (скрізь однаковий — про колір). Чуттям з тобою брати ми, Однакову думку плекаєм (П.  Словник синонімів української мови
  10. рівний — Рі́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рівний — РІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах