різкий —
-а, -е. 1》 Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. 2》 Занадто сильний, міцний або яскравий, що неприємно діє на органи чуття. 3》 Чітко окреслений, виразно видимий. || Не розпливчастий (про риси обличчя). || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
різкий —
РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, виявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (М. Коцюбинський); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
різкий —
різки́й на язи́к. Здатний говорити грубо, з образливою прямотою. Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі (І. Нечуй-Левицький).
Фразеологічний словник української мови
різкий —
ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я.
Словник синонімів української мови
різкий —
Різки́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
різкий —
РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (Коцюб., II, 1955, 243); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (Тулуб, В степу.., 1964, 185).
Словник української мови в 11 томах
різкий —
Різкий, -а, -е 1) Острый, хорошо рѣжущій. Як різка коса, то десятину за день викосе. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Рѣзкій, пронзительный. Ну та й вітер оке різкий, мов ножем ріже. Канев. у. 3) Жесткій. Найди віхтик різкий, щоб можна було добре витерти.
Словник української мови Грінченка