сектор —
се́ктор іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири се́ктори
Орфографічний словник української мови
сектор —
(якоїсь площі) ділянка, район; (в установі) відділ, секція; (економіки) галузь; МАТ. частина кола.
Словник синонімів Караванського
сектор —
-а, ч. 1》 спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами. || Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми. Зубчастий сектор. 2》 Ділянка, обмежена радіальними лініями. || Частина певної площі; ділянка, район.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сектор —
Відділ, частина, витинок
Словник чужослів Павло Штепа
сектор —
СЕ́КТОР, а, ч. 1. спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами. Діаграми можуть бути дуже різноманітні – у вигляді прямокутників, секторів, кривих і т. д (з публіц. літ.); // Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми.
Словник української мови у 20 томах
сектор —
се́ктор (лат. sector, букв. – розсікаючий) 1. Частина криволінійної фігури, обмежена двома прямими, що виходять з однієї точки, та дугою між ними; ¤ круговий С. – частина круга, обмежена двома радіусами та дугою між ними.
Словник іншомовних слів Мельничука
сектор —
СЕ́КТОР, а, ч. 1. спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами. Діаграми можуть бути дуже різноманітні — у вигляді прямокутників, секторів, кривих і т. д. (Ком. Укр., 2, 1966, 57); // Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми.
Словник української мови в 11 томах
сектор —
рос. сектор 1. Частина круга, обмежена двома радіусами та дугою між ними. 2. Відділ установи, організації з певною професійною чи виробничою (службовою) спеціалізацією. 3. Частина народного господарства. яка має економічні чи соціальні окремішності.
Eкономічна енциклопедія