словник —
словни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
словник —
-а, ч. 1》 Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і т. ін.). Орфографічний словник. Тлумачний словник. 2》 тільки одн. Сукупність слів, які використовуються в чиїй-небудь мові.
Великий тлумачний словник сучасної мови
словник —
СЛОВНИ́К, а́, ч. 1. Зібрання слів (або морфем, словосполучень), розташованих, як правило, в алфавітному порядку, з тлумаченням, поясненням, перекладом на іншу мову або інформацією про предмети, що позначаються словами.
Словник української мови у 20 томах
словник —
Сукупність слів певної мови, зібраних за певними ознаками і, як правило, впорядкованими за алфавітом; книжка, яка містить таку сукупність; розрізняють: лінгвістичні с. пояснюють значення слів або подають їх іншомовні відповідники; предметні...
Універсальний словник-енциклопедія
словник —
ЛЕ́КСИКА (словниковий склад), СЛОВНИ́К, ЛЕКСИКО́Н книжн. Зібрана й зафіксована в словниках лексика будь-якого народу становить його мовну скарбницю, історію життя, його світобачення і світовідчуття (з журналу); Незвичайно барвиста, багата словником...
Словник синонімів української мови
словник —
Словни́к, -ка́, -ко́ві, у -нику́ і -нико́ві; -ники́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
словник —
СЛОВНИ́К, а́, ч. 1. Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і т. ін.).
Словник української мови в 11 томах
словник —
рос. словарь 1. Лексичний та словниковий склад мови, діалекту окремої соціальної групи, письменника. 2. Сукупність слів, термінів, понять, розміщених в алфавітному порядку, основне призначення яких полягає в тому...
Eкономічна енциклопедія
словник —
Словник, -ка м. Словарь.
Словник української мови Грінченка