стежка —
СТЕ́ЖКА, и, ж. 1. Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Л.
Словник української мови у 20 томах
стежка —
сте́жка: ◊ показа́ти, куди́ сте́жка в горох пригрозити (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стежка —
Не туди стежка в горох. Я тебе навчу, як робити. У нього гадок, як у заяця стежок. Дуже багато. Дуже змінчивий.
Приповідки або українсько-народня філософія
стежка —
-и, ж. 1》 Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. || Смуга, слід, що залишається після. Заступати стежку кому — а) не давати кому-небудь місця для проходу; б) бути, ставати на перешкоді кому-небудь. 2》 рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стежка —
вступа́ти / вступи́ти на шлях (на доро́гу, на сте́жку) чого, який (яку). Розпочинати яку-небудь діяльність або починати вести певний спосіб життя. — Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях.. Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (М.
Фразеологічний словник української мови
стежка —
ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь).
Словник синонімів української мови
стежка —
СТЕ́ЖКА, и, ж. 1. Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
стежка —
Стежка, -ки ж. Тропинка, дорожка, стезя. Позаростали стежки і доріжки травою зеленою. Мет. 56. В пекло стежки він не знав. Котл. Ен. III. 10. на стежку чию спасти. Пойти по чьей дорожкѣ. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодня.
Словник української мови Грінченка