традиційний

традиці́йний

[тради^ец’ійни^ей]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. традиційний — традиці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. традиційний — Узвичаєний, звичний, що зайшов у традицію, що став традицією.  Словник синонімів Караванського
3. традиційний — традиці́йний 1. Заснований на традиції. 2. Той, що набув характеру традицій, звичаїв, усталеності.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. традиційний — ТРАДИЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який є традицією (у 1 знач.); який ґрунтується на традиції й закріплений нею. Заохочена мимовільним порятунком бідних хворих, вона стала думати, чи не можна завести традиційну аптечку, якою прабабки славились (Н.  Словник української мови у 20 томах
5. традиційний — -а, -е. Який є традицією (у 1 знач.); який ґрунтується на традиції й закріплений нею. || Такий, що відповідає усталеним нормам, зразкам, звичаям і т. ін.; звичний. || Який відбувається за встановленою традицією, якого влаштовують за прийнятим звичаєм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. традиційний — ТРАДИЦІ́ЙНИЙ (який є традицією, ґрунтується на традиції тощо), САКРАМЕНТА́ЛЬНИЙ. Він швидко зібрав інструмент і з традиційним жовтим чемоданчиком вийшов до передпокою (О.  Словник синонімів української мови
7. традиційний — Традиці́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. традиційний — ТРАДИЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який є традицією (у 1 знач.); який грунтується на традиції й закріплений нею. Заохочена мимовільним порятунком бідних хворих, вона стала думати, чи не можна завести традиційну аптечку, якою прабабки славились (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах