Орфоепічний словник української мови

тремтіти

тремті́ти

[треимт’ітие]

-мчу, -мтиш, -мтиемо, -мтиете; нак. -мти, -мт'іт'

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. тремтіти — (здійснювати часті, короткі рухи) дрижати, здригатися, труситися, тріпотати, (про звук) деренчати, вібрувати.  Словник синонімів Полюги
  2. тремтіти — тремті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. тремтіти — Дрижати, ТРЯСТИСЯ, дриґотіти, вибивати <�їсти, хапати> дрижаки, (у трясці) труситися, битися, тіпатися, (- осику) хитатися, (- землю) двигтіти, ЗДРИГАТИСЯ, (- голос) перериватися, вібрувати, бриніти, (- світло) мигтіти, мерехтіти...  Словник синонімів Караванського
  4. тремтіти — див. боятися; дрижати; мерзнути  Словник синонімів Вусика
  5. тремтіти — ТРЕМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок. 1. Трястися від холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). – Не раз як почне оповідати [дід] увечері, та ми аж тремтимо зо страху (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. тремтіти — -мчу, -мтиш, недок. 1》 Трястися від холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). || чим. 2》 перев. 3 ос. Трястися, коливатися, хитатися від чого-небудь. || Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тремтіти — (аж) жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. (Іван:) Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М.  Фразеологічний словник української мови
  8. тремтіти — БИ́ТИСЯ (робити різкі, судорожні рухи всім тілом), ПОБИВА́ТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., ТРІПОТА́ТИСЯ підсил. — Док.: ті́пнутися, ті́пнути, трі́пну́тися, тріпону́ти, тріпону́тися.  Словник синонімів української мови
  9. тремтіти — Тремті́ти, -мчу́, -ти́ш, -мтя́ть; тремтячи́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тремтіти — ТРЕМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок. 1. Трястися віл холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). — Не раз як почне оповідати [дід] увечері, та ми аж тремтимо зо страху (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  11. тремтіти — Тремтіти, -мчу, -тиш гл. Дрожать, трепетать. Нехай тремтять, рикають гори. К. Псал. 111. Роса на листях тремтіла. Шейк. Затихає голос, тремтить. Левиц. ПЙО. І. 495.  Словник української мови Грінченка