урочистий —
УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е. 1. Пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. Врочисте святонько було (С.
Словник української мови у 20 томах
урочистий —
(врочистий), -а, -е. 1》 Пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. || Який супроводжується певним церемоніалом. Урочисті збори. 2》 Який відзначається значимістю, важливістю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
урочистий —
ВЕЛИ́ЧНИЙ (який викликає почуття урочистості, піднесеності), ВЕЛИЧА́ВИЙ, УРОЧИ́СТИЙ, МАЄСТАТИ́ЧНИЙ зах. Величний рев органа наповнив усю церкву (О. Довженко); Гриміла величава музика; Тиша, тиша довкола — повна, урочиста (О.
Словник синонімів української мови
урочистий —
Урочи́стий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
урочистий —
УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е. 1. Пов’язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. Врочисте святонько було (Рудан., Тв.
Словник української мови в 11 томах
урочистий —
Урочистий, -а, -е Торжественный. Підождемо до врочистого часу. Спаси мене в день судний, урочистий. К. ЦН. 285. урочисте свято. Годовой праздникъ. Подол. г. О. 1861. X. 47. К. МБ. X. І. урочиста оказія. Высокоторжественный день (крестины, именины и т.
Словник української мови Грінченка