фонічний

фоні́чний

[фо^ун’ічни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. фонічний — фоні́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. фонічний — ФОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що звукови́й. Він показав чудові зразки фонічного оформлення вірша (із журн.). 2. Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат). У кімнаті поруч неспокійно гудів фонічний телефон (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
3. фонічний — -а, -е. 1》 Те саме, що звуковий. 2》 Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фонічний — ЗВУКОВИ́Й (який складається із звуків, утворюється звучанням), ФОНІ́ЧНИЙ. Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (з підручника); Фонічне оформлення вірша.  Словник синонімів української мови
5. фонічний — ФОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що звукови́й. Він показав чудові зразки фонічного оформлення вірша (Вітч., 1, 1961, 188). 2. Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат). У кімнаті поруч неспокійно гудів фонічний телефон (Скл., М. Щорс, 1938, 40).  Словник української мови в 11 томах