характер —
Дієслово мати вживається у сполученні мати характер. Селянські повстання мали стихійний характер (а не носили стихійний характер).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
характер —
хара́ктер іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
характер —
Сукупність стійких ціннісно-орієнтаційних та поведінкових якостей особистості, тип поведінки особистості. англ. disposition / character; нім. Charakter m -s, -tere; угор. jellem; рос. характер.
Словник із соціальної роботи
характер —
Вдача, натура, темперамент, п. хребет, природа; З. П. принциповість, твердість, впертість, сила волі <н. показати характер>; (рельєфу) особливості, риси; П. особа, індивід, тип, фр. еґо; ФР. образ, роля <н. в характері чаклуна>.
Словник синонімів Караванського
характер —
Вдача, ціха, питомість, своєрідність, притама, притаманність, див. ментальність
Словник чужослів Павло Штепа
характер —
(гр. charackter — визначальна риса, ознака) — комплекс сталих психічних якостей людини, які виявляються в її поведінці,установках, діяльності, ставлення до себе, оточення і суспільства, цілісність духовного життя та є одним з показників індивідуальної неповторності особистості.
Словник-довідник музичних термінів
характер —
рос. характер 1. Сукупність стійких психічних, психологічних та інших властивостей людини, що формується в процесі її виховання, навчання, праці, громадської діяльності; вдача. 2. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні мети.
Eкономічна енциклопедія
характер —
ХАРА́КТЕР, у, ч. 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача.
Словник української мови у 20 томах
характер —
-у, ч. 1》 Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. || зі сл. добрий, м'який, поганий, важкий, крутий і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
характер —
хара́ктер (грец. χαρακτήρ – ознака, риса, особливість) 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, що формуються в процесі її виховання, навчання, праці, громадської діяльності; вдача. 2. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні мети.
Словник іншомовних слів Мельничука
характер —
витри́мувати / ви́тримати хара́ктер. Виявляти стійкість, не відступати від власної думки. Карпо Власович аж сопів, так хотів щось сказати, але витримував характер до кінця (В. Кучер); Всі замовкають. Ігор, відчуваючи підступ, хоче витримати характер (І.
Фразеологічний словник української мови
характер —
ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.
Словник синонімів української мови
характер —
Хара́ктер, -теру; -тери, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
характер —
ХАРА́КТЕР, у, ч. 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача.
Словник української мови в 11 томах
характер —
Характер, -ру м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.
Словник української мови Грінченка